Грезилось: распустятся сирени,
Цвет весны раскинут под окном,
Спрячется, как в старой сказке гном,
Домик, средь густой еловой тени.

Утром я тебя перенесу -
Сев на подоконнике, нагая,
Счастья беспробудного алкая,
Будешь пить прохладную росу.

Станет небо чашею искриться,
Белый подоконник - точно трон.
Будешь ты моя императрица,
В лучшей из сиреневых корон.

Грезилось: распустятся сирени...


*** Ігор Качуровський

Мріялось, коли бузок цвістиме
Просто впритул під моїм вікном
І ховатиметься, наче гном,
Дім поза ялинами густими,

Я тебе збуджу і принесу,
Голу, посаджу на підвіконні,
І ми вдвох, щасливі і півсонні,
Будем пити вранішню росу.

Буде з неба чаша кришталева,
З підвіконня – доморобний трон.
І моя ти будеш королева
У короні із бузкових грон.

Мріялось, коли бузок цвістиме...