В церковнім хорі дівча співало … О. Блок В епоху жаги «про все те». Ручаюся не життям, А горлом… Врятуй Поета, Церковне й вовче виття! Чого би я не просила… (Сусіда хмик: «Се ля ві!»). Не треба Поету сили: В любові всесильний він. Безсилий… розкосі крила, Горбатіє благодать. Безсилля – то є всесилля: Більше взяти в сто раз – віддать. Виворіт плаття – тога. Мрія – душі уста. Біля хреста Христового Натовпи – без хреста. І поле в бинтах пороші Поранене від сохи; Й нема серед них хороших, Й нема серед них плохих. Є різні: це просто, просто, – Як раптом враз кораблі Зволіли би не за ростом Для себе більше землі… І яро, бортом і кілем Врізались в кривавий рів… Мій Боже, храни мій Київ, Чорнобиль, Москву і Львів! І погляд його пресиній – Зомлілий від чистоти… Поет зостається сильним: Готуйте свої хрести! 17 жовтня 2008 р.
|