У Сонця вчусь приборкувать вогонь,
Що палить губи, окуляри, скроні...
Це - кара.
               Це – снага.
                                   Це - пал долонь.
Їх не остудять роси оболоні.

Не варто в пломінь кидати полін.
Йому достатньо для горіння тріски.
Поміж яруг підняв мене з колін.
А ось - і вітер, щоб летіли іскри.

Ні, не враги багаттю дощ, туман,
Верблюди, що плюють заїло, жовчно.
Вірш напишу -
                       натхнення присіда.
Комфортний рівень полум’я – це очі.