Не йду, немов Ду Фу, поміж сулиці,
Не грюкаю у брами багачів,
Не ріжу опахала вірша крицею,
Не позичаю в горобця "чів-чів"...

Душа у спеку марить водоспадом,
Немов монах-даоc - увись, уплав...
Добро вік офірую, не жебрачу.
Я вчуся лету не в метелика – в орла.

Вчусь величі в Лі Бо. Задля розвою
Вживав поет настоянку зірок.
Свічуся... Не воджуся із юрмою.
А "кістку гордості" ношу, немов брелок.


----------------------------------

Можливо, Лі Бо загинув, коли із човна
намагався зловити місяць.