* * * Моє майбутнє – це твоє минуле: То радістю, то тугою дихне. Я надто глибоко тебе вдихнула – В мені вже й не зосталося мене. В мені вже – тільки музика і рими, Терпкі, гарячі, і – нічого більш. Спинилась вранці осінь за дверима, Щемливий залишила вірш. Я йшла за нею. Я тікала в неї! Я маскувала золотом сліди… В краю пелюсток білої лілеї Чекали разом радість, біль і – ти. Запороши тим холодом лапатим! Остигнути до березня, – а там – Розбитими дорогами блукати, Віддати груди протягам, вітрам. Лише в слова не винести б печалі! Думок за кожним – тисяча сполук. Ти граєш на улюбленім роялі, Свій ніжний щем виводячи у звук. 15.09.09.
|