Лелека, що приніс мене у жито,
Вже дивосилом у степу проріс.
Гніздо - із дуба вітрюганом збите -
Шукати марно між ялин, беріз.

Я не люблю граків, лякає страус...
Залюблена у дятлів і сорок!
Кришу скоринку житніх мар-фантазій,
Спинившись від бесідника за крок.

-Так… так… - погоджується з груші дятел.
Я в лісі - телеграф і... санітар.
Простукую дерева, з їхніх ранок
Вихоплюю поживу… Щоб літать!

- Це й справді так! – вицокує сорока.-
Не забувай... мене... у пор-р-у... стуж...
Тебе р-розрад...жу… Забер-р-у мороку!
Я всі сек-к-рети в дзьобі... збер-р-ежу…