1 Не залишай мене у листопаді. Полегкість – стан ефірний, нетривкий. Я буду на крижинах малювати Відходу шлях - полинний і сипкий. Як літеплом весна заллє простори - Розпука приведе у гай надсад. Зросла для тебе, Вітре сіроокий. Не залишай, бо вже - горіхопад... 2 Не залишай мене у спеці липня, Коли міліють думи й ручаї, Коли на вітті - капелюх знесилля, Коли в судинах - трав"яні чаї. Ти – нетутешній. Ти на ніч захожий. Я не люблю кульбаб і суперек. Не залишай! Візьми Вербу з собою. Я, Вітре, приживуся між смерек.
|