А мова рідна - золотавий лан,
Де кожний колос - ваговите слово.
Зміяться стежечки моїх блукань:
Розшукую Пегасову підкову.

Над ланом вигримляє сив Перун,
В тополі поціляє...
                           Спека...
                                        Роси...
Я маківкою в житі проросту!
Не хочу загубитися між просом.