У ЛУНАХ ВІТРУ
я народжуюсь в  життя.
Вірші  - його вкорочують.

У ЛУНАХ ВІТРУ
я вже  після смерті,
хоч  перероджуватись  час.

У ЛУНАХ ВІТРУ
спалюю  слова,
з багаття  серць  увесь народ.

У ЛУНАХ ВІТРУ
молиться  мій сум
квітучого саду вишень і яблунь.

У ЛУНАХ ВІТРУ
мрії  не відмовляють,
їх не  укласти в голові дідуха.

У ЛУНАХ ВІТРУ
закоханого   відкриті очі
мовчки відзеркалюють всю  правду душі.

У ЛУНАХ ВІТРУ
є значуще створіння,
вціліла  тінь  пише  вірші  щодня.

У ЛУНАХ ВІТРУ
сягаю смерті  й страху,
світу дарую  силу духу.

У ЛУНАХ ВІТРУ
втомлюються жити,
коли не  обирає  доля  часу.

У ЛУНАХ ВІТРУ
я   пішов   світ заочі,
бо від пісень вже  нікуди подітись.

У ЛУНАХ ВІТРУ
нурт в словах!!!
Ось чому   час мене шукає.

У ЛУНАХ ВІТРУ
сердяться  на рай,
Я – величаю  час і край.

У ЛУНАХ ВІТРУ
жертвую    від серця.
Я не зважаю, як мені живеться.

У ЛУНАХ ВІТРУ -
метушня  титанів.  
Мертва тепер  мета тиранів?