Мені дитя всміхнулося з юрми
Серед калюж, депресій, мокротечі.
Автобусна зупинка, ряд пивних
І чистий аркуш - у рудавій течці.

Тримаючись за крайчик рукава
Дублянки тата, дівчинка білява
Мене зігріла - сила наднова.
Устала я із лави - молодява...

Червона шубка, шапочка у "рис".
Татусь пробубонів:"Автобус, Любо..."
У мене в сумочці лежав ірис.
Желейно серце тануло у грудях...

- Ясноволоса дівчинко, бувай! -
Шептала я у натовп різношерстний.
Твій посміх - для мого польоту драйв,
Хоч приземлятись - на колючі стерні...

Дівча поїхало за мить у Яківці.
Я гріла у кишені скотч і дюбель.
Мені жасмин серед ковтьоб розцвів -
Отам, де приязно сміялась Люба.

Мені й ремонт в оселі не страшний.
І сніг - немов розсипище попкорну...
Снага пульсує...
                         Може, в Яготин
Поїхати? Неподалік - платформа.

Пісні,
       зітхання,
                     скрегіт,
                                  матюки...
Навкружний люд іще у лютий вірить,
Сідає у автобус на Жуки.
На площі Зигіна без Люби сіро.