Немає часу… Низкою подій
минають дні – голодні пси руді –

повз яблуні, що мучаться без цвіту,
повз яблуні, що мліють у цвіту,
повз яблуні, занурені у літо,
повз яблуні, що терплять ваготу
плодів, налитих соками землі,
повз яблуні, обібрані у кошик,
повз яблуні на листопаднім тлі,
повз яблуні, поховані в порошу…

Голодні пси шукають слід і харч.
Руді хвости течуть в сніги і трави.
На зміну сонцю – місячний ліхтар:
то світить, то маскує, то кривавить…

Немає часу – день, декада, рік.
І мокрий слід собачий на корі…