Незгорілий твій останній лист...
Я його зберіг на добру пам’ять.
Ти писала сотні їх колись,
А тепер в камінах ними палять.
Клаптик той із краплею сльози
Пахне попелом весняної розлуки.
Я останню свічку погасив,
Щоб уранці віск не тік на руки.
І читати вчився віщі сни,
Почуття, які пливли у хмарах,
Як твої допалені листи
Попелом збирав на тротуарах.
Я зберіг, бо сам того хотів…
Хай освітлять спогади світання.
Серцю не потрібно зайвих слів,
Тільки лист, неспалений, останній.