Б А Й К А

Проснувсь Ведмідь в барлозі навесні
І заревів враз з дуру криволапий -
Такі ласунки снились йому в сні,
Проснувсь, а в роті тільки власна лапа.
От й наробив він шуму на весь ліс
Й давай вже вибиратися тим часом.
От, коли б глечик меду хтось приніс -
То він взамін би дав з барлоги газу!
«Та хто ж то дасть?»- подумує Ведмідь:
«Хіба-що треба якось обдурити!»
Узяв кілок на плечі й через пліт
Пішов в бобрів поїсти попросити.
Бобри давно вже стали й на ріці
Ловили рибу, будували хату.
Ведмідь побачив рибу на шнурці
Й почав вже не просити - вимагати.
Але бобри - то дружняя сім'я
Й не дуже їх настрашив криволапий,
Прогнали бурого далеко у поля
Тай повернулись до своєї хати.
Тоді ведмідь поліз до хом'яків -
Хотів дістатись швидко до комори,
Та ті понадавали стусанів
І втік Ведмідь на пасіку із горя.
«От тут вже» - думає - «Я поласую всмак!»
Й лишень до вулика він підійшов одного -
Як вилетить тут армія вояк!
Мало не з'їли і його самого.
Утік сердешний і в барлозі тій
Жує траву і всякую заразу,
А замість риби й меду, смокче лій
І щедро заповняє груди газом.

Мораль проста, як ясний Божий день,
Коли гуртом з'єднатись проти лиха -
То і Ведмідь присяде там на пень,
Буде сидіти і сопіти тихо!