Страхітний сон побачив уночі -
Торжествувало зло у царстві темнім
І при одній-однісінькій свічі
Вершилося судилище підземне.

Судили Слово, що воно луна.
Судили, бо мовчати не хотіло,
Судили, що повстало проти зла
І правду світу щиру говорило!

Судили, не позволивши сказать
Що воно, Слово, мусить все ж лунати!
І засудили...Вже кати стоять
Готові теє Слово розтерзати.

Бо і кати, і судді, і істці -
Одне лице, зелене від валюти.
Й злорадна усмішка заграла на лиці
Уперемішку із оскалом люті.