Небилиця
(але не байка)


В Ермітажі працюю. В музеї.
Я стара, бо уже на пенсії.
Вірний страж Рафаеля, Ван-Дейка,
Чарівних полотен Флоренції.

Йдуть повз мене – наліво, направо –
В галстуках. Споглядають шедеври.
Часом лиш рогова оправа
Запитає культурно: “А де у вас?..”

Померсікає, посенк’юкає,
А чи просто скаже : “Спасибі…”
Я години балакаю з мухою,
Що крізь шибку б’ється на світло…

А сьогодні (це в світі буде щось!)
Так святково. Так небуденно.
Йшов один. подививсь на Рубенса
І кивнув мені: “Добрий день!”