Ніч виходить за межі світу. Моніторами вікна світять, – Філігранні листи в нікуди, Фоліанти бажань і слів. Загадкові нізвідки фрази, Задоволень розбиті вази І присутньо-відсутні люди, І безмежна буденність днів. Не знаходиш, чого шукаєш, П’єш безодню і трішки кави. І лукавий квадрат у всесвіт Залишає тебе ні з чим. Ніч розплющує очі сині – Ти заплутався в павутинні, Ніби муха, і хтось чекає Щоби виссати кров і суть. А приходять слова по суті – Огортаєшся в жовту сутінь, Як в сутану… Але останню Люди волю крізь вікна п’ють.
|