Опубликовано: 2010.11.24
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Игорь Павлюк

***


Осінь ця пропущена крізь кров.
Грає цвіт на скрипочці калина.
Хтось, далекий, уночі прийшов...
Від Отця?
Від Духа?
Чи від Сина?

А мені не спиться – хоч вмирай.
Срібне злото осені на нервах.
Нібито я вже відвідав рай...
Там зостались яблуні і стерво –
Хитрий Змій, що дівку спокусив...
Я його, як батяр, розумію.
За гнилий шматисько ковбаси
На Землі розтринькують надію.

Тяжко жити легко на Землі.
Де той біс, до кого все послати?
Бродять нещасливі королі
Поміж відьм, душею бомжуватих.

Я ж, поет, щасливий, наче час.
Йду собі, заведений і винний.

...Сніг – як шуба з Божого плеча
На серця тварини і травини.

2010
© Игорь Павлюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/27593/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG