Опубликовано: 2010.11.25
Поэтический раздел: Поэзия для (про) детей

Игорь Федчишин

Найстарший

Під час війни в однім селі
Спинилось військо на спочинок
І генерал спав у сім*ї,
Де лиш родилася дитина.
З самого ранку вістовий
Загримав в двері і питає:
«Хто старший є? Пакет новий!»
А генерал відповідає:
«Ти, хлопче, тихше, не шуми,
Бо старший наш того не любить.
Наробить рейваху, що ми
У таку рань його розбудим.
Буде усім тоді нам «втик»,
А по армійському то - амба!»
І вістовий одразу зник,
Готовий бачить командарма.
А генерал підвів гінця
Аж до дитячої колиски:
«Дивись яка персона ця,
Що наказала стулить писки!
Так що ти, хлопче, не кричи
І каблуками не вистукуй,
Тихенько той пакет вручи
Й щоб не збудить маля, послухай:
Усі ці війни, вояжі,
Усі ці наші перемоги
Лише для того - щоб мужі
Рождалися такі від Бога!
Ми їм всі служим повсякчас
І подвиги гроша не варті,
Коли дитинству ми якраз
Не зможем виставити варту!»..

Малюк у сні всміхнувся весь
Та до голівки взяв долоньку.
І генерал, віддавши честь,
Вказав на двері вістовому.

2010
© Игорь Федчишин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/27612/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG