Південний Буг тече мені на зустріч.
Тремтить вода, швартуються пороги.
Я від душі отямився у Бузі,
втопив себе з великої дороги.

Ліс навкруги, березові діброви.
На скелях, на гілляках вік тремтить.
На вигоні пастух гонить корови.
Валун Негоди біля Бога спить.

І не знаходить собі місця Люба,
і не встигає навіть рота скрити,
як виринає з дна русалка груба
у золоті плечей, у свиті.

А з кладочки стрибає дітвора,
І молодий рибак виймає сіті.
Так саме добре те, що є цей рай,
який Канаві дивиться у вічі.