я дістанусь колись потаємного дня зими
віднайду перший слід немовляти
і зав’язь грудня
і на шкурах білих ведмедів згадку що ми
переживемо засуху зраду й шторми
і неспокійні будні

збережемо вогонь між наших гарячих долонь
Прометея зачнемо
і спалимо Жанну д’Арк
ми здамося самі нас візьмуть у полон
звикнемо жити в Бога за склом
у сузір’ї гончих собак

ми збудуємо церкву костел і мечеть
підприємства утилізації сліз і гріхів
річка Йордан крізь наші тіла потече
янгол тихенько позаду торкне за плече
і поведе на схід

від зими до зими
гріх під сніг
сни про риб
і глінтвейн
проростають підсніжники в спальні і тане час
по три кубики льоду до наших забруднених вен
чи простять нам колись вже молитва горлянку рве
й обвиває іконостас