Днi мої тануть, як вiтер у жовтнi. Сухо завмер полиновий пустир. За горизонт розчиняються конi, Невiдь-iзвiдки забiгши у зiр. Без перегоничiв, без конокрадiв, Невiдь-куди на беззвучнiм скаку. Привиди пам'ятi, привиди правди На переправi за привид-рiку. Хоч не здається спустошена вiра, Гублячи в трави коричневi слiд, Все забуває жовтневе повiтря - Днi полиновi, пил вiд копит.
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”