*   *   *
Розтане. І знов – занесе
Снігом. І спробуй – вилови!
На білому – видно все,
й найтонші відтінки білого.

Як сонце його лизне,
Як вляжеться промінь, граючи, -
На білому видно заячі
Сліди… Полотно льняне,

Що вигоріло до безкольору,
Що визріло до сивин…
На білому видно долю, ру-
кописом неземним.

На білому – так на білому
(Мов аркуші без рядків)
Потягнуться довгими жилами
Дороги мої вузькі.

На білому – тільки правдами
Іти, не благать корон.
Безкрайніми простирадлами
Засланий горизонт.

На білому – кожну лінію
Видно, мов хто провів,
Що навіть думка відтінює
Всю первозданність снігів.
      9.01.11