Хоч ще остання віхола гуляє,
І бачить ще земля зимові сни,
Однак вже серце радістю буяє
В очікуванні щастя і весни.

В очікуванні весняного свята,
Що нам коханням очі засіва.
В це свято слів говорить так багато,
Хоч можуть і не все сказать слова.

Бо почуття – як снігова лавина.
Захоплюють, затягують, несуть.
Та тільки всього близько половини
Тих почуттів в слова лягають суть.

Та є такі, як весняне світання,
Такі, що як вітрила кораблю.
Однак найважливіші для кохання
Оці слова: «Як я тебе люблю!»