Свідомий біль абстрактного спокою,
Покірна тінь і море забуття,
Тривоги мить і цілісність як зброя,
Розмитий шлях, як сенс свого буття.

То не є кривда, бо вона розбита,
Це не кінець, бо сонце ще сія,
І не руїни це, бо є ще літо,
І ще не криза – світ не без керма.

Зашморг на шиї – мов прикраса,
Рука в кайданах прапор все тяга,
То є ілюзія, заквітчана мов ряса,
А під вінком, як не крути – труна.