Зось, орігамі в ілюмі...
Невігласи знову шизіють...
Чпок!  Не сміється  Масяня.
Хана усім гаспидам!
Гє ж, яке щастя!..
Не діють під Лисого,
гребінь якого сховала Росяня.

Я ж помру тебе так чекати.

Ша-ла-ла, по бистрячку, уперед.
Уф, жиган, я вогнянка за раєм.
Геть усі, - вертоліт в очереті!
Виставляє  ген  зоогаєм.

Я ж помру тебе так чекати.

Жа-ра-ра, божевільна водичка?
Не врятує, якшо з бодуна
відірвався, налаявся, ничка,
не шкода, одиначка, однак.

Я ж помру тебе так чекати.

Ша, понти, це ж не ті, випендраси.
Фейс, не прикид, нас, жужиків, взув.
Е, мармизний співальник без раси,
вошолувий шахрай дженджерух,

я ж помру тебе так чекати.

_________________________________
Кльово стьобає ця блямбія в шарапагах!
Йоханий день калампоцає, з дусту.
Канай у казенку, цілуйся салага.
Кохай ірокеза з імбецилами глудзу.

А Зюзік й Зозулька кохаються у Зімбабве.
Здається, Замбію милував шуганий зек.
Ялово стьобнули в одній стаканерії бляйбу.
Халепа в Тунісі, так ще й туди ж усю грець.

Пласке орігамі Європи. Сосулька на сонці плаче ...
Як ллє над гробами!  І гатять, як греблю, рови.
Чи стріха поїхала! Чи губ у соплевичів бракне?
Комусь так хотілося, щоб крила перелились ...


Дні швидко згоріли. І легко орлики рвуться…
І ніжно мазепинки жнуться… під сльози урочі…
Галімо рвуться бендерики на сорочих.
Трясе попід небо, аж губи гірляндами гнуться…

Забути ці ігри, і в суще вікно, у соснову
передранкову вологість фата-моргани.
Багатозначним гукам шукати основу,
і іншого не помічати, окрім пані Ганни.

Іду в партизани. Ці сосни високі не тому,
щоб знати погоду в сізо, чи в усьому.
Із флоту моряк зайшов в пропаганду бездомну.
Обшарпаний геть, бо винний всупереч всьому.

І кожній куманці - нові мрії в вуркайну,
розказую - вірш, який не почують - "таргани" .
Все інше - не більше "Ого"! Усіх занесе ураганом
звіряча навала марнот від фанатів з Мілану.

Ждіть – свіжини - до відьом, до піхов вулканів,
Ждіть змія, аби таврувати фантоми.
Знов місто горлає, фанати ідуть з тамерланом
усе зачищають у місті святої Мадонни.

Здорово! .. Обняв генерал атамана!
А ти, все той же - базіка, для інших.
Стоянка тачок ; пасовища для Пхеньяна!
Ти що? не Ангел? Невже, ти став розумнішим?!

І слово твоє – не те! Ні сплутати - ні надпити.
Огранений час, віжечкам будеш потрібний.
Звичайно ж, лавіруй! Борись, щоб з владою пити!
Яку благодать наливають відважним і здібним!

Ти кличеш? Мене? Ні,я поспішаю
За мури. Бувай, віддихай. Ну, знаєш, без шансів.
Я п’ю за здоров’я! Хай сонце усіх зустрічає.
Під світло ялинки, Левіафан, забацаєм танці!