Отамане,  скоро знову війна.
А заморські купці зібралися на базар.
Незламні шукають правди в верхах,
Замість того, щоб знайти віру в людях.

Осьде квіти розпустилися на рекламних щитах ...
Мамо, пам'ятаю, ти бувала їм рада.
Отамане, не змушуй, – корячка в ногах.
Всього п’ятеро коней, і в безпам’яті сомнамбула.

Ярмо рала перевертає світ-карагач.
Глевіють пряники на гілках Єванського саду.
Щось не чути прочан, дивись, біля краю сват!
Час лікує смерть, ой, дурман, роби щось отаман!

– Ні,   шпага не спасе, але замахає тебе так,
що і віжками не остудить наше безкоролів’я.
Все капут, отамане, гній в очах, готуй катафалк,
замість того, щоб грати ва-банк, маємо безголів’я.

Заливає злива, і річка прорвала всі дамби.
Басаман-вітрюган, мій світ обітований, не тронь.
Хай летить донжуан в кафешантан до своєї амби.
Хай настане потоп, але первістка мого оборонь.

Якщо світ не спасеться, то буде гамуз і хамство.
Ти візьми акваланги кохана! Треба спасатися.
Однак, немає запізнень для фати моргани
як немає добра без шамана, нашого отамана.

Дзбаник яблучного соку п'ється зрана і до п’яна
і постійно дзвенить на веранді порцеляна,
що огранена рубцями півстакана безсмертя ...
А, може гайнемо в Таїланд, чи я й помиляюся.?

Без тебе, отамане, і час - всього лише шарлатан!