Оптимістична байка

В відкритім морі Бригантина йшла.
Вітрила розпростерті, ніби крила,
грот-щоглами всміхалася вітрам,
а стакселями сонце з сну будила.

Трюми ущент наповнені добром,
могутній кіль з шпангоутами зрісся,
і все би добре,  та коли б не зло -
на кораблі щурячий полк завівся.

І ті щурі противні і гидкі
почали гризти все підряд нахабно,
увесь товар погризли на судні,
усе добро. О, будь вони не ладні!

Поміж собою гризтись почали,
тих, хто перечив тім безчинству, з"їли,
а тоді здуру (дати б їм смоли!)
почали гризти Бригантини тіло.

Ото дурні! Не втямлять те ніяк,
що і себе у морі поховають,
не розуміють, що то смерті знак.
"Спиніться!" - Бригантина їх благає.

"Одумайтесь, бо згинете самі
і першими поринете у прірву!
Не допоможуть дружні кораблі,
бо це кому таке "добро" потрібне!

Не слухає гидота та бридка -
гризе шпангоути, борти і переборки,
а Бригантина юнг усіх склика,
щоби свавілля взяти те за шкворки.

"Не хочете по доброму, щурі?
То вас у море, як баласт, закинуть,
не жити вам на цьому кораблі,
що гордо називають - Бригантина!

-----------------------------

Гюйси святкові бризи шелестять,
корму вквітчало бойове знамено -
йде Бригантина в океанську гладь
і зупинити вже її даремно!