# ЯК У СТАРІ ЧАСИ: ЙОГО СВІТЛІСТЬ...
побіг світла ручай...
а не здумай, не пиняй:
не роби загати
коло свої хати...
тече світла ріка... {ріка – не яка, а чого: світла}
добрим днем всім натіка...
полиш чаклувати,
за таке хапати...
потік світла потік...
йому знаю ціну й лік...
але най всьому стіч...
бо не прийде зовсім ніч...
-------------------------------------------------------
# ПРОМІНЬ – ТЕРИТОРІЯ СВІТЛА ! {не яка-світла, а чого-світла!}
мов вперше проміння
навпомацки сліпо
аж усім розлітом
б’є у склепіння
мороку ночі
перше проміння
творцем до творіння
пробитися хоче
і радість лоскоче
і серце тороче
про світлі стремління
про Вище Сумління
----------------------------------------------------
# ПОЦЕЙБІЧНІ 50 НА 50.
напіврозвиднена земля,
і пломеніє ласка сонця...
напіврозвиднені життя,
їм очі з ночі на віконця...
небес екран пів-голубий,
під напівсвіжії новини...
і кожен миг певний такий,
що вірний рух його єдиний...
у темінь стліє не до дна,
світле верне пів-міри віри...
бо й ніч не довшая за дня,
та й день латає чорні діри...
------------------------------------------------------
# ДОСВІТНЄ...
знов під Бога себе ставим,
радо Його славим.
щиросердо так вітаєм,
наче аж співаєм.
легке проміння молитОв
в небо лине, сяє.
йде сотворіння світу знов:
не день, – світ світає...
-----------------------------------------------------
# БУЛО ТЕМНО – БУДЕ СВІТЛО!
...занедужала ніч полотніла
дамі звична річ аж зомліла
занедужалась дуже-дуже
шепотілася лісе луже
я приляжу до вас в цій хвилинці
в чорній постілі в чорній хустинці...
...а світанок нагрів до каління!
щонайперше своє проміння!
найвлучніше що є просвітління!
й де та ніч де те темне склепіння!
пада день у світ світ – на очі!
як не було всієї ночі!!!
--------------------------------------------------------
# СВІТАННЯ ВІЧНОСТІ
...лише світанок
на весло в світ входить,
й себе вітрилом
в небо розпускає,
– з нічного порту,
перевантажена,
земля виходить,
й навстріч сонцю сяє...
стає всім ясно,
коли ся Мить Іде:
а Вічність вже Є,
хай що там не буде!!!
-------------------------------------------------------
# ДІЙСТВА ПРИ СВІТАННІ {Найхутший час удосвіта: це він спішить до світла!}
світанок з горища* зорі зганяє, –
до хати припрошує-примовляє;
промінчики всі зіркам розплітає,
спати м’ягенько легенько вкладає...
сам, ноги-у-руки, мчить із хатини, –
робота така, в ранкові лиш зміни;
буває, запізниться на хвилини,
то потім всю ніч рахує години...
летить!.. і птаство усе підіймає, –
цей птах і сам висоту набирає;
схід сонця щодня вгорі виглядає,
першим проміннячком світ пригощає...
росички-сестрички ряснішії сліз, –
ясніші, коштовніші, веселіші;
ви чули? – що ранок світанок приніс?!
бачили?! – сонце зайнялось в узвишші!!!
*) а горище, – це ж де горять зорі?
-------------------------------------------------------
# ІЩЕ КРИХТИ ВРАНІШНЬОГО:
уже пішли наверх молитви,
та одігрілися в них душі,
й проміння обліпило вікна...
в цей час підтримуй рештки тиші,
щоб втЕрпіли вони гонитви,
вмістили звуки гучних ловів...
убереглися поміж дня,
в його окраїнах сліпучих,
там вечір-спокій виглядали...
-----------------------------------------------------
# РАНКОВА ПОШТА!..
пуп’янком сонце зійшло,
розчахнуло темнеє вмить;
пелюстки промінь простягло,
увесь осяваючи світ!
це листоноші сонця
грюкають у віконця:
просинайте, одчиніте, –
вам з неба світлі привіти!
таке із найвищих листів, –
пізнайте сю чисту печать!
...і знов передать свій не вспів, –
вже й стосом до неба лежать. |
