*** Коли ми випили на швестершафт*, зробились наче ті сестрички: у пасмах в тебе ніби стрічки, в моїх думках - жага і жах. Отак розплутую свої старі сувої – бентежно, обережно, гнучко, так, нібито в колисочці онучка я пестую. Твої веління хворі фарбую в колір кремової сливи з надкушеним бочком червоним. Це все мої нечитані сувої – напередодні весняної зливи… Зібгати б їх, та серце розлетиться на скельця надто полохливі, маленькі та колючі. Зливі до них немає справи, бо криниця ось трапилися на шляху безмірнім, така глибока, нескінченна. І злива відступає чемно приборканим зненацька хижим звіром. * Аналогія до "брудершафт" |