І від тебе – свіжий імпічмент!
                        З моїх віршів

За імпічментом першим і знову, і знов.
Регулярно, неначе перейми.
Добігає кінця і дитинство, й любов.
Жінко, чим тебе зрілість перейме?

Повернувсь із зацькованим поглядом пса.
Несміливо топчусь край порога.
Що віщує мені твоя дика краса:
Ще перейми чи, може, пологи?

Не прошу не карай, не прошу й покарай.
Бо живим треба все пережити.
Ти життя мого шмат, наче той коровай,
Мабуть, хочеш комусь перепити…

24 грудня 2011 р.