Одягну я рукавички, Вони гарні, невеличкі, Візеруночок на них, І піду качати сніг. Вмію я його качати Так, як і усі малята. Я сніжок ліплю маленький І кочу його тихенько. Сніг на нього налипає, На очах сніжок зростає. За хвилинку усього Він стає о-го-го-го! Зупинятися пора. Був сніжок, тепер - гора! Але це лише початок, Бо я зараз від санчаток До похилої тополі Ще сніжок кочу поволі. Росте куля знов нова - Буде баба снігова! Ось три кулі я скачала. Чи для баби їх не мало? Ні, достатньо буде три! Підніму дві догори Й на найбільшу їх поставлю, Сніг лопаткою підправлю. "Раз! Два! Три!" - скажу слова, - "Вийшла баба снігова!" Будуть очі - дві вуглинки, Ніс з солодкої морквинки, Шапку їй з відра зроблю І стару мітлу встромлю. Гарну бабу я зліпила! Й рукавички намочила... Але як ліпить без них, Як такий холодний сніг? |