У піднебессі це стрепету трепіт, коли… Раптом бачиш, що від… Від паріння повітря – тремтіння і жар …передсвітанкових хмар, мов би маків кипіння… Вогнем спалахнули, в пустелі… І до самого до горизонту горить… І туману стіна… І сонця пекучого, що його, хоч не видко, зійшло, і, ось вже… З мого серця зривається біль неземний і так хочеться вирватись з… Адже… Лише у колі вогню мені хочеться вирватися до зірок, далі, далі, туди… Де ні часу немає… Ні ваги, що з народження тіло моє придавила до кірки земної, ані турбот про насущне, ні болю, ні сорому жити рабом в ноосфері планетної. …Тут і сонечко. Бач, скінчилося диво, і ти розумієш, що ти… Ти всього лиш душа. Ти всього лиш душа, що заточена в шкірі примату-мутанта, ненадовго розцвічена силами матки-природи і застигла, застигла в пустелі… Душа. Що …тріпнулася передвесняною ніччю. А потім, її відпустило. …І все. |