Пам"яті Олексія Залізняка (1935-1985), киянина,
                                               уродженця хутора Залізняки Миргородського району



Страшна хвороба, кажуть, – від образ…
А дядя Олексій не ображався…
Він міг підняти лантуха «на раз»,
Він до сестричок барвінково слався…
Мене в Ставище віз, бо тонзиліт
На серце клав кілограмову гирю.
Він хутір пам`ятав: тік…живопліт…
Він був орлом.  
                   Упав – як голуб миру…

Ще посріблив стежини трьох синів,
Та не ламав із онучатком паски...
Він півстоліття весело зорів!
Якби ж...
             якби ж...
                          не  зорельоти НАСА…

Страшна образа, кажуть, – до недуг…
Та ближніх Олексій не кпинив зроду.
Окриллям шелевію…
                              Лет – за пруг…
Довкіл – окрушини мого народу.




4 червня 2012