Десь уже Одеса одесную.
Біля шуйці, попід серцем, ти.
Я без тебе не живу – існую.
А без мене можеш ти змогти?

Час мені ув осінь, ти у літо
Щойно увійшла, мов пава з пав.
Це ж не Стікс, а річка Геракліта.
Візьмем як не вбрід її, то вплав.

…Ждуть нас чиста гавань, тихі плеса.
Ти лежиш, смаглява, горілиць.
Це як повернуся із Одеси.
Це як ти примчишся зі столиць.

Вдаль тече хай річка Геракліта.
Плин її – немовби і не час.
Ми в любові спиним вічне літо.
Губи в губи. І до дна. За нас.

15 червня 2012 р.