Ти станеш мені таємницею.
Ранковою білою птицею,
Ти будеш вербовою гілкою,
Моєю ти будеш сопілкою.
Сліпа моя музика, стомлена,
І ніжності жилка оголена,
Не варті тебе жодні роси, ні трави, ні зорі й дощі.
Розпустиш свої темні коси, заквітчані проліском коси,
Натягнуті м’ятою коси – у рай мої перші ключі.
Ти будеш земною царівною,
І жодна тобі буде рівною,
Ти станеш поліською мавкою,
У темній водоймі русалкою.
Я вмисне гулятиму травами,
Щоб дихати свіжими чарами,
Щоб швидше сп’яніти, здурманіть -
Тобою, єдиною марить.
Не варті тебе жодні роси, ні трави, ні зорі й дощі.
Розпустиш свої темні коси, заквітчані проліском коси,
Натягнуті м’ятою коси – у рай мої перші ключі.