***
о гори і плато Італії
на якорі правічному
загартовані містралем і сірокко
оброслі мушлями людських осель

увечері вогні водами розливаються
затоплюють вас повільно
і напівзануреними субмаринами
гойдаєтеся у бризі тьмяного світла...

ледь чутним плюскотом хвиль
заколисує тишу спів Челентано...

срібніє Сардінія...
загадкових нураг плавуча фортеця...

яскравішає світло
води стають собою... вже час

зараз
я прокинуся
у Києві
в епоху Абсурду
*