Моцарт и Сальери Моим критикам Запеленав окно в портьере, Чтоб звезды не глазели монстрами, – Садится за шедевр Сальери, Но музыка приходит к Моцарту. Сальери зол и безысходен. Он курит снадобья заморские, Но так уж в мире происходит, Что лирика приходит к Моцарту. Жена с любовником – на Крите, А впрочем, ну ее, безмозглую! Он – сноб, эстет, педант и критик, Но женщины приходят к Моцарту. Он пишет: «Ваш кумир – капризен: В нем строя нет – одни эмоции! Вы – зомби! Вас берут харизмой!», – Но публика приходит к Моцарту. Он уничтожит скандалиста, А заодно – и страсть, и молодость. Окно разбито. Звезды – близко… Но Боженька приходит к Моцарту. Євгенія Більченко ************************ Завісивши усі порт'єри, Щоб зорі не гляділи монстрами, Сідає за шедевр Сальєрі, Та музика іде до Моцарта. Сальєрі лютий, мов собака, Він курить драп і шмаль заморськую, Співає півнем, ходить раком, Та лірика іде до Моцарта. Дружина з хахалем на Криті. Хай не вертається, безмозкая! Він мачо, сноб, педант і критик, Та баби всі ідуть до Моцарта. Він пише"Ваш кумир - барига. У нього є лише емоції. Ви - зомбі, він - брудний ханига!" Та публіка іде до Моцарта. Сальєрі хоче все й одразу, Він має всі козирні карти... Та музика - така зараза, Що знову прийде до Мацарта! |