Дві дороги за обрій послало життя,
але вибрати треба одну лиш.
Одна - лаври хоробрим, одна - забуття,
але жодну із них не обдуриш.

Дві дороги до тризни, як ніч і як день,
як контраст поміж чорним і білим,
одна - ім"я Вітчизни, а інша - мішень,
і кордоном між ними є віра.

Перша - як лейтмотив, хоч гориста й стрімка,
ну а інша в дурмані спокуси -
її Каїн стелив, мед розлив по гріхах,
а та перша терниста - Ісуса.

Он ця в небо веде на гору воскресінь,
та - в палаюче море  спускає,
Пекло або  Едем обере Ян і Інь...
Дві дороги на тлі небокраю.