Сергій Татчинз Болівії, з Любов'ю.о Корделіє Орман, як тяжко вмирав понеділок. я спізнився на вічність. не варто сварити мене. я без вас одинак. достеменно. і це не мине. о Корделіє Орман... благаю, візміть моє тіло! моветон, вибачайте... безглуздо загинув вівторок. переходив надвечір дорогу - попав під таксі. за сценарієм зверху, вівторки приречені всі. о Корделіє Орман... у клубі Гевара з Дель Торо. а у середу морепродукти - кальмари і риба. починаю світитися: фосфору стачить на те, щоб довколишній люд роздивився як серце цвіте. о Корделіє Орман... мій господи, зжалься і вибав. хай від ранку до вечора бавлять невидимі руки: у пречистий четвер колискова, як річка, несе. все на світі минає, і тільки любов - над усе! о Корделіє Орман... хоча би візьміть на поруки. ностальгую в Болівії. в п'ятницю спокій і тиша. всі очікують диво, яке перевершить дива. я володар чекання! благаю, візьміть мене два! о Корделіє Орман... як я - вам ніхто не напише. і ніхто не розкаже про цю потойбічну суботу. у суботу спочинок: резонно цуратися слів. я римований ґніт, що зайнявся і майже дотлів. о Корделіє Орман... маркітно і млосно до поту. бо в неділю катарсис: у нашому маркокортелі на кожнісінькій марці друкують ваш профіль анфас. ех, чому це не ви не мене і чому я не вас?! о Корделіє Орман... Корделіє Орман... Корделі...
|
2012 © Сергій Татчин |