В подобі овоча півроку
лежу, як прибраний в труну.
Бадьорий світ чіпляю оком,
а біль засвідчую вікну.

Прошу пробачення у Бога,
що кепський розум свій згубив,
та не звільнився від облоги
до чарки схильної губи.

Пробачте, діти і дружина!
Пробачте, друзі і батьки!
Ви всі були мені чужими,
де хороводили чарки.

Тепер цькують мене хвороби,
печінка квола, ледь жива.
Я на підпитку був хоробрим,
про все на світі забував.

Про справи добрі і кохання.
У серці зяяли дірки,
де мали бути ці бажання -
солодкій чарці завдяки.

За це мені від Бога дяка.
Почав спокутувать гріхи.
Я не людина. Я - ніякий.
Так - дрібка м*язів та кістки.

Гірке прозріння запізнилось,
коли вже згасли всі думки.
Я - хрін на овочевій ниві.
Лиш очі - наче мідяки.