Приречений шукати навкруги
притоки для зґвалтованих надій
і з першим подихом розмерзлої землі,
коли…

Коли, хоч і поволі,
хоч ледь, ледь,
зневірене кохання прогріває
минуле…

Все,що було зневір’ям навпаки,
коли, як най останні жебраки,
і ми благали цяточку привілля.

Та, не кохалося,
Хоч ріж мене…
Хоч з’їж.