Відпускаю тебе, відпускаю. Я не знаю, чи з пекла, чи раю? Але більше тебе не тримаю: Вириваєшся, хочеш – іди. За рукав я тебе не тримаю, Відпускаю, як лебедів зграю, Як хмарину оту, з небокраю, Що ховається вже за межу. Відпускаю, як лебедів згаю, Наче воду із сита пускаю, Наче гуркіт старого трамваю, Що в минуле поїхав колись. Наче воду із сита пускаю, Наче хвилі нестримні Дунаю, Ніби запах того короваю, Що в дитинстві бабуся пекла. Наче води нестримні Дунаю Не чекаю тебе, не вертаю Із життя промайнулого – знаю, Що не вернешся, як не проси. Не чекаю тебе, не вертаю, Із душі біль розлуки знімаю. Так вовків у задимлену стаю Відпускаю і кличу – не йдуть. Із душі біль розлуки знімаю, І, як ніч серед літа, змовкаю, Сам собі кожну мить дорікаю І картаю, й караю себе. Я, мов ніч серед літа, змовкаю І зникаю… Тебе відпускаю… Розумію… Та й сили не маю, Щоб утримати те, що не мав. 18.01.13
|