Що се там спалахнуло осяйною, В ЗІР, позолотою.
…Там, поміж крон.
Се гул листя, що зараз, У ЧАС,  відлітає в минуле...
Сяє тихе бузкове, привіллям, У СОН...
Се повітря осіннє, наповнене пріллю вечірньою, смутком життя, неповторним...
У ніколи се все, все у наше з тобою сліпуче,зіркате …НІКОЛИ!