Про сокровенне мови не вестиму -
Нехай між нами буде обома
Літопис щонайтоншого інтиму,
Якому в світі рівного нема.
Про те, що біля серця, говорилось,
Повторювалось різними людьми:
В одних воно відразу розгорілось,
В других ледь-ледь пробилось крізь дими...
Про те, що серце наскрізь пронизало,
Лиш деякі посміли розказать...
Я ж промовчу. Бо слів у мене мало.
Бо я не знаю, де слова ті взять.
Я не поет - я хочу буть поетом
Бодай в душі. Чуття ж мої - живі:
Перед твоїм неписаним портретом
Усі шедеври бліднуть світові!