Ваша світлість, княгине Маріє,
Ваша світлість, Маріє Павлівно!
Чорно-біла світлина жовтіє,
Призабута, прим'ята, задавнена.

А на ній Вас, княгине, немає.
Санітарний обоз – ген, за хмарами...
І трагічна завіса гойдає
Світлий образ та коні парами.

Ви живі, Вам так хочеться жити,
Вам пасує ця роль милосердниці.
Чотирнадцятий рік! Є вже вбиті,
Але є і такі, хто повернуться.

На Великдень – хрести на груди
Під шнурок. Ордени Первозванного.
Сядуть чинно і гордо будуть
З об'єктиву чекати янгола.

Він же, клятий, продасться за зірку –
Є  і в Бога лукаві гаспиди...
Ваша світлосте, й досі Вам гірко.
Не від світла – від темряви наслано.

Розстріляють впритул нагороди,
Розстріляють, Маріє Павлівно!
Розстріляють хрести і свободу,
Розстріляють родину Романових.

Збайдужілі, сліпі об'єктиви
Янголятко продажне випустять –
На світлині червоні комдиви
І зіркасто-безхреста випуклість.

Ваша світлість, княгине Маріє,
Санітарний обоз – ген, за хмарами...
Все минає і час розсіює
Світлий образ. Лиш коні парами...