Я привітаю шалену сучасність,
Комп’ютер ввімкну і пірну в Internet.
Відформатую в душі свою власність
І повернусь до життя в кабінет.

Годі. Набридло тебе пам’ятати.
Я вимикаю сигнальні вогні.
Скільки ще можна минулим блукати?!
Пам’ять і серце неначе в багні!

Знов форматну свою душу і волю.
Знову і знову, а серце болить.
Як же шкода, що в написаній долі
Завжди блокується кнопка “діліт”1.