Сови

Під тисів коцами,  в зібранні
Похмурих сов тривкі ряди,
Немов чужинницькі боги,
Червоноoкі. У медитуванні.

В закляклому самовладанні
В обіймах звиклої нудьги
Стенають сонця ланцюги
В пітьми усталене вигнання.

Їх мудрість варто перейняти,
Що страху в  світі забагато
Безладних руху й суєти;

Людина ж у п’янкім дурмані
Свій мусить завжди хрест нести
За змін настійливе бажання.