* * *
вже ввімкнули опалення
спалено
останнє життя
до трісочки
ти приходиш
приносиш звісточку
диким голубом
неприборканим
(хто ж приборкати міг
мого голуба?..)
кажеш: холодно
вже не холодно
на плече мені
свою голову
опускаєш якось приречено
я зітхаю знов
по-старечому
наче вже мені
років двісті є
ти приховуєш свої вісті
знову боязко?
знову боязко
десь вагони тікають з поїздом…
десь життя обривається ниткою…
ну то як тепер?
знати звідки нам
знати більше нам - не дозволено
ти тікаєш в ніч диким голубом…
хто ж приборкати міг мого голуба
мого голуба
з його болем
з нашим болем
з моїм погрішенням
все-одно уже не погіршає…
тільки ранок мчить за вагонами
тільки йдуть дощі
водогронами
і ворони летять обпалені
вже ввімкнули комусь опалення