укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44614, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2013.05.06
Распечатать произведение

Светлана Козаченко

Учта

Під зорями високий замок
похмуро висне на скалі.
Омиті росами-сльозами,
громадяться бескиди злі.

Холодні тіні безшелесно
зринають-корчаться-летять –
то кажани святкують весну…
А в замку бенкетує знать.

На чорному в оздобах троні
сидить насуплений владар.
Зловісні спалахи червоні –
мов блискавиці з-поза хмар –

нерівним полиском лягають
на самоцвіти, на чоло…
Вельможну захмелілу зграю
обводить оком князь… Тепло

від заґратованої ватри
не зігріва камінних стін.
За вікнами зелені Татри.
І меле хвилі чорний млин.

У мороці реве неспинно,
поблискує ріка. І крик,
і шум води, й розлиті вина –
сплітаються в один потік.

Безладна музика, і регіт,
і стукіт кубків по столах…
І села щуляться прилеглі –
долину огортає жах.

Проб’є десяту. Ланцюгами
загуркотить важезний міст.
Шляхетні лицарі і дами,
всі – від матрон і до невіст, –

покинуть прихисток розкішний
під лиховісний дзвін копит.
Дівча із грацією кішки…
В камзолі тлустий сибарит…

Хропіння коней, дих надсадний
і брязкіт збруї – крадуть ніч.
Ведуть невидимі принади
блискучу кавалькаду пріч.

Кінь вороний виносить князя
на стежку до села. Горить
слабенький вогник… Люд вилазить
із нір своїх – бо кличе гидь.

Півколом вершники. Безмов’я.
Сновиди йдуть – старі, малі…
Солодкі, повні страхом, кров’ю!
І, не торкаючись землі,

злітає панночка з гнідого
і падає на жертву… Зойк!
…Блаженно вуркотить небога,
криваві ікла – до зірок…

Триває учта. Захололі
тіла розкидані у тьмі.
Хтось, недопитий, встане кволо –
назустріч вічній вже зимі…

А в упириць яріють щоки,
очиці світяться вогнем:
спивають міць. Укус глибокий –
і ми живем. І ми живем!..

Освітить залишки бенкету
ранкове сонце з-за гори.
Село мовчить. Сліпа карета
прокотить повз. Німій! Умри…

З-за гір насунуть хмари чорні.
Завихрить вітер… Грому! Змін!
Зірвуться блискавки з припону,
і злива змиє смерть і тлін.

2012
© Светлана Козаченко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании