укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44608, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2013.06.16
Распечатать произведение

Олеся Сандига

ЛЮДМИЛА

ЛЮДМИЛА

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

І стоїть, наче пусткою кинута хата,
на її білих стінах
кучерявий хлопчисько-вандал,
купідончик, Ісусик чи, може, маленький Володя Ульянов –
хто роздивиться в присмерку? —
написав, що вона, Людка, дура,
а тоді в синіх вікнах
вибив каменем чорні провалля зіниць.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

І лежить, як повалене дерево впоперек річки,
І її перелазять сонмища сірих гадюк.
Ах, Офеліє, це над тобою
сріблясто дрижать бабки, мигтять роєм мушки,
пливуть у густому диму павутинки,
а верба чи то горе твоє оплакує,
чи зловтішно плює тобі просто в порепане і посіріле лице.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

От і висить, неначе забута на призьбі ганчірка,
А довкола строкато
сторінками гламурних видань
і обгортками від шоколадок
шарудить вже принижений, скинутий, вітром віднесений,
був колись вищий світ та вже надто купався у золоті,
аплодують оголеним і тонкостанним
золоті розчепірені пальчики,
і багряні у прожилках п’ятірні,
і брунатні маленькі долоньки:
ми зіпрієм, вони переждуть і розквітнуть,
тільки ти, о, ганчірко, — нейлонова.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

Жовте тіло пухнасте її серіального мачо Хуана
раптом накрила орлина тінь дона Хуана, і знову
ти стоїш, біла хато,
лежиш, сіре дерево,
висиш, пошмуляна чорна ганчірко,
лиш безстидно стирчать босі ступні – незграбно обтесаний Cином грааль,
у якому принишкла душа,
а знадвору шкребеться
гострим кігтиком Бог.

… Безіменна рабо, на безлюдді й немила,
Чи змогла чи зуміла, жила-існувала?
Чи снувала під сонцем, заснула —
Прокинься! За вікнами ніч...

2011
© Олеся Сандига
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании